Раніше у Європі білий вважався кольором скорботи. Саме тому знатних дам, які дотримуються жалоби, часто називали білими дамами. У таких умовах далеко не кожна модниця була готова приміряти біле плаття на весілля.
Дівчата виходили заміж просто у найкрасивішій сукні, яка у них була. Монарші особи віддавали перевагу червоним вбранням і пишно прикрашали їх вишивкою, мереживом, дорогоцінним камінням тощо.
Назавжди розвіяти жалобну асоціацію навколо цього кольору вдалося королеві Вікторії. Будучи справжньою законодавицею мод свого часу, вона вирішила піти всупереч устаям, що склалися, і одягнути біле вбрання в день вінчання.
Вікторія була не першою, хто одягнув біле на весілля. Так, в 1499 Анна Бретонська, тодішня герцогиня Бретані і королева Франції, вийшла заміж вдруге в білому вбранні, шокувавши народ і свого нареченого Людовіка XII Валуа. Справа в тому, що її попередній чоловік Карл VIII помер лише роком раніше, і Ганна все ще по ньому сумувала. Саме тому для свого другого весілля вона вибрала жалобний білий колір.
Майже через 200 років, в 1613 році, Єлизавета Стюарт, англо-шотландська принцеса, також вирішила епатувати публіку білим весільним вбранням, розшитим сріблястим мереживом і інкрустоване діамантами і перлами. У схожих сукнях були подружки нареченої.
Але повернемось до Вікторії. Для свого весілля з принцом Альбертом дівчина обрала сукню кремового кольору з шовкового сатину з вузькою талією, пишною спідницею та оздобленням хонітонським мереживом. Замовляючи вбрання, вона навряд чи здогадувалася, що за кілька десятиліть такий фасон стане класикою європейської весільної моди.
Чому саме у Вікторії вдалося ввести в моду білий? По-перше, королева була трендсеттером на той час. По-друге, навколо весільної сукні було здійснено незаплановану піар-кампанію. Справа в тому, що XIX столітті було не прийнято позбавлятися весільного вбрання відразу після церемонії, як ми робимо це зараз, тому королева ще кілька разів красувалася у своїй вінчальній сукні на публіці, але вже без фати і в менш урочистій обстановці. Почасти завдяки цьому, почасти завдяки впливу самої королеви на світ моди популярність білого як весільного кольору зростала. Тим більше в нього була ще одна досить утилітарна, але корисна властивість: вона виграшно виглядала на тодішніх чорно-білих фотографіях.
Трохи згодом особливий статус білого весільного вбрання допомогли закріпити голлівудські зірки. Так, у 1956 Грейс Келлі позувала під руку зі своїм чоловіком князем Монако Реньє III у чудовому вбранні білого кольору з шовку, мережива, тюлю та перлинних ниток.
У 1981 році мільйони глядачів спостерігали за весільною церемонією принца Чарльза та леді Діани Спенсер, одягненої в пишну сукню рук Девіда та Елізабет Емануель – кольору слонової кістки з шовкової тафти з майже восьмиметровим шлейфом.
Не можна не згадати і про Одрі Хепберн та її розкішну міді-сукню Balmain, в якій вона виходила заміж за Мела Феррера.
Сьогодні виходити заміж у білому – традиція. Багато дівчат, не бажаючи дотримуватись правил, навпаки, вбираються в яскраві нестандартні сукні, щоб виглядати на весільних знімках оригінально. Однак більша частина наречених все ж таки віддає перевагу класиці.
Ще один цікавий момент – традиція закривати кутюрні покази весільними образами. Зародилася вона примірно в середині ХХ століття, коли заможні клієнти почали часто звертатися до улюблених дизайнерів за ексклюзивним вінчальним вбранням, а ті, у свою чергу, почали включати їх у весняно-літні колекції. Деякі з цих суконь навіть стали культовими.
